Лекція 11

Лекція 11

Цифрові фотокамери та відеокамери

Цифрові фотоапарати позбавлять Вас від труднощів обробки плівки і забезпечать негайний доступ до Ваших кадрів. Якщо Ви не вмієте сканувати і редагувати зображення, а є необхідність завантажити кадр у Вашу систему, то навіть дешевий цифровий фотоапарат дасть Вам кращу якість зображення, ніж плівковий фотоапарат і сканер.

Цифрова камера

Цифрова́ ка́мера, або цифрови́й апара́т — пристрій, що використовується для зйомки відео та створення фото-знімків або ж обох, в якому світлочутливим матеріалом є матриця або кілька матриць, що складаються з окремих пікселів, сигнал з яких представляється, обробляється і зберігається в самому апараті в цифровому вигляді. Це найпоширеніший пристрій при створенні цифрових фотознімків. Більшість камер 21го сторіччя є цифровими. 

Основні компоненти цифрової фотокамери:

-          оптична система;

-          сенсори;

-          АЦП (у цифрових);

-          Блок керування;

-          Пам’ять для зберігання фотознімків;

-          Пристрої індикації та керування;

-          Система електроживлення.

Оптична система містить:

-          об’єктив, діафрагму і затвор;

-          систему фокусної відстані;

-          систему автофокусування;

-          систему зміни фокусної відстані;

-          систему оптичної стабілізації зображення;

-          видошукач;

-          імпульсний спалах.

 

Цифрові відеокамери

Незважаючи на функціональну схожість, цифрові відеопристрої найрізноманітнішого призначення, такі як камери відеоспостереження і веб-камери, фотоапаратами зазвичай не називаються, якщо не дозволяють зберегти знімки в самому пристрої або на вставленому в пристрій носієві інформації.

Поєднання фото та відео у цифрових камерах

У низці випадків сучасна відеозаписувальна апаратура має функції отримання статичних знімків, а значна частина пристроїв, званих цифровими фотокамерами, має функцію здійснення запису відеозображення та звуку і виводити відеосигнал у телевізійному форматі. Тому кордон між відео- і фотообладнанням в цифрову добу в достатній мірі умовний і визначається швидше тим, які завдання ставить оператор, ніж тим, яка функціональна «начинка» камери.

 Fujifilm FinePix S9000

Ключові параметри:

CCD - кількість пікселів в сенсорі. Функції плівки в цифрових камерах виконує CCD-матриця, на якій фіксується зображення. Чим більше пікселів може зафіксувати матриця, тим вища якість зображення може бути досягнута камерою.

Максимальний розмір фотографії по вертикалі. Максимальна роздільчість зображення по вертикалі, що отримують при зйомці, від 240 до 4008 пікселів;

Максимальний розмір фотографії по горизонталі. Максимальна роздільчість зображення по горизонталі, що отримують при зйомці, звичайно змінюється від 320 до 5344 пікселів.

LCD-дисплей. РК-дисплей дозволяє негайно переглянути знятий епізод без під'єднання до телевізора (функція - "відтворення на місці"). РКД дозволяє включити в кадр себе за допомогою повороту монітора на 180 градусів (функція - "автопортрет") і вести зйомку, тримаючи фотокамеру на рівні поясу або над головою. Розмір LCD-дисплея, як правило, 3-5 см по діагоналі.

Оптичне збільшення. Найпоширеніші фотокамери з 3-х і 4-х кратним оптичним збільшенням. Наявність оптичного збільшення значно розширює можливості зйомки.

Цифрове збільшення. Макрозйомка - режим роботи для зйомок крупним планом дуже дрібних об'єктів, наприклад, квітів або комах;

Механізм автоматичного фокусування. Активний (визначення відстані до об’єкта знімання) або пасивний (із сенсором CCD).

Перемінна фокусна відстань. Беріть об'єктив зі змінною фокусною відстанню, якщо можете собі це дозволити. Особливо, якщо Ви часто фотографуватимете людей, зупиніть свій вибір на фотоапараті із всеосяжним вбудованим об'єктивом зі змінною фокусною відстанню.

Набір форматів знімків. TIFF, JPEG, RAW та ін.

Інтерфейс. Bluetooth - технологія, що дозволяє встановити високошвидкісне бездротове з'єднання з настільним ПК. Можливість під'єднання до комп'ютера через інтерфейс FireWire. Інтерфейс FireWire відрізняється високою швидкістю передачі даних. Інтерфейс RS232 - під'єднання до комп'ютера через послідовний інтерфейс (COM порт) стандарту RS232. Найпоширеніший спосіб під'єднання - через USB інтерфейс (Universal Serial Bus).

Відеовихід. Відеовихід використовують для проглядання світлин на телевізорі або для запису на відеомагнітофон.

Фотоспалах. Фотоспалах дозволяє фотографувати, коли освітленості недостатньо. Вбудований в конструкцію фотоапарата фотоспалах вмикається одночасно з відкриттям засуву (затвора) для освітлення об'єкта у момент зйомки.

Вбудована камера. Наявність у цифровій фотокамері режиму відеозапису, що дозволяє знімати короткі відео

Вбудована пам'ять. Вбудована пам'ять - це кількість мегабайтів інформації, на яку розрахований об'єм пам'яті цифрового фотоапарата даної моделі.

Зовнішня пам'ять. Фотоапарати підтримують різні формати флеш-карт, так звану зовнішню пам'ять.

Зовнішня пам'ять (тип). Флеш-карти SD типу характеризуються високою швидкістю запису (читання), підвищеним захистом інформації від випадкового стирання, механічною міцністю. Найпоширеніший формат - це формат Compact Flash. Розрізняють карти Compact Flash типів I і II. Флеш-карти типу II трохи товстіші за карти типу I. Multi Media Card (MMC) - це маленький і надійний пристрій для використання в найрізноманітніших цифрових пристроях: цифрових фотоапаратах, кишенькових комп'ютерах, MP3-плейєрах. Memory Stick - формат карт флеш-пам'яті, які ніде, окрім як в продукції Sony, не використовується. Secure Digital - компактна карта пам'яті для мобільних пристроїв. Smart Media-карта сумісна з цифровою камерою, її застосовують в різній техніці і купують у будь-якому магазині. Карта пам'яті xD-picture Card сумісна з цифровими фотокамерами.

Цифрові фотокамери

Цифрові фотокамери можна поділити на декілька класів:

  • Фотокамери із вбудованою оптикою:
  • Компактні («Компактна мильниця» традиційних розмірів). Характеризуються малими розмірами і вагою. Малий фізичний розмір матриці означає низьку чутливість або високий рівень шумів. Також цей тип камер зазвичай відрізняється відсутністю чи недостатньою гнучкістю ручних налаштувань експозиції.
  • Компактні фотокамери з незмінними фікс-фокальними об'єктивами: Fujifilm FinePix X100Sigma DP1. В основному, за винятком незмінної оптики, мають характеристики беззеркальних фотокамер.
  • Надкомпактні, мініатюрні. Відрізняються не тільки розмірами, але часто і відсутністю видошукача та екрану.
  • Вбудовані в інші пристрої. Відрізняються відсутністю власних засобів керування.
  • Псевдодзеркальна - зовнішнім виглядом нагадують дзеркальну камеру, а також, як правило, крім цифрового дисплея, оснащені електронним видошукачем. Зображення у видошукачі такого апарату формується на окремому цифровому екрані, або на основному екрані, який здатен повертатися. Як правило, мають різьблення на об'єктиві для приєднання насадок і світлофільтрів (приклад - Konica Minolta серія моделей Z).
  • Напівдзеркальна - камери, в яких є наведення по матовому склу через знімальний об'єктив, проте немає можливості змінювати об'єктив. У таких апаратах оптична схема містить світлороздільну призму, яка спрямовує від 10 до 50% світлового потоку на матове скло, а інше передається на матрицю. (Приклади - Olympus E-10, E-20)
  • Фотокамери зі змінною оптикою:
  • цифрові дзеркальні фотокамери,
  • цифрові фотокамери далекомірні,
  • цифрові фотокамери бездзеркальні.

Електроживлення

Обробка зображень в цифровій камері, особливо з використанням екрану LCD,потребує великої витрати електроживлення. Лужні батарейки доводиться замінювати вже після декількох знімків, тому використовують більш досконалі перезаряджувальні нікель-кадмієві (700 перезаряджень), нікель-металогідрідні (500), літій-іонні акумулятори (500).

Додаткові можливості сучасних камер

-          включення до комплекту постачання декількох об’єктів з різними фокусними відстанями;

-          зовнішні (додаткові) пристрої спалаху;

-          панорамне знімання (об’єднання декількох кадрів в один знімок);

-          наявність таймера, що задає затримку затвора на заданий час;

-          режим вилученого керування фотокамерою з використанням інфрачервого порту (натискання спуску, збільшення та ін.);

-          додавання різних елементів до знімків (логотипів, дати, часу знімання та ін..);

-          наявність режиму макрознімання ( знімання предметів на близьких відстанях);

-          знімання декількох кадрів (до 3) з різними експозиціями при спуску затвора фотокамери;

-          знімання заданої кількості із заданою частотою кадрів за секунду при спуску затвора камери;

-          режим відознімання (камера повинна мати відеовихід);

-          наявність звукової системи (вбудована звукова карта, мікрофон, дінамики) для відеофільмів.

Відеокамера

На відміну від фотокамери виконують знімання не окремих кадрів, а їх послідовності із заданою кількістю кадрів за секунду – FPS – frames per second.

Якщо об’єкти пересуваються під час знімання, то через особливості зору людини ця послідовність кадрів, починаючи з деякої частоти, сприймається як одне зображення з плавним переміщенням об’єктів.

Існує два види відеокамер: аналогові і числові. Для введення даних в комп’ютер можуть використовуватись обидва види.

Основні компоненти відеокамери:

-          оптична система;

-          сенсори;

-          АЦП (у цифрових);

-          Блок керування;

-          Пам’ять для зберігання результатів знімання;

-          Звукова система;

-          Пристрої індикації та керування;

-          Система електроживлення.

Оптична система містить:

-          об’єктив, діафрагму і затвор;

-          систему фокусної відстані;

-          систему авто фокусування;

-          систему стабілізації зображення;

-          видошукач.

Основні характеристика відеокамер:

-          кількість пік селів у сенсорі та кількість ефективних пік селів;

-          форм-фактор сенсора;

-          чутливість сенсора;

-          телевізійна роздільна здатність;

-          фокусна відстань та світлосила об’єктива;

-          максимальні значення оптичного та цифрового збільшення;

-          мінімальний і максимальний час спрацювання затвора;

-          регулювання балансу білого кольору;

-          тип авто фокусування;

-          тип системи стабілізації зображення;

-          тип видошукача;

-          тип зовнішньої пам’яті;

-          інтерфейси;

-          електроживлення;

-          додаткові можливості.

 

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/3/36/Loading_a_cf_card_into_canon_a95.jpg/220px-Loading_a_cf_card_into_canon_a95.jpgПрактично всі цифрові камери використовують флеш-пам'ять, але є також фотокамери, де використовуються оптичні диски або дискети як носії інформації. В низці цифрових камер є невеликий об'єм вбудованої флеш-пам'яті, якої вистачає для 2-30 знімків або ж декількох хвилин відео. Найпоширеніші на сьогоднішній день (2011) формати:

Застарілі носії інформації:

Обсяг флеш-карт зазвичай варіюється від 512 МБ до 64 ГБ, але постійно з'являються флеш-карти з все більшим об'ємом і тому 64 ГБ не є лімітом.

1.  Musgrove, Mike, «Nikon Says It's Leaving Film-Camera Business», Washington Post, 2006-01-12. Процитовано 2007-02-23.

CompactFlash

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/0d/CompactFlash.jpg/220px-CompactFlash.jpg

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/uk/7/7c/CompactFlash_logo.gif

 

Логотип CompactFlash

64 MB CompactFlash Type I

 

CompactFlash — формат флеш-пам'яті, з'явився одним з перших. Формат розроблений компанією SanDisk Corporation в 1994 році.

Специфікацію цього формату складає Асоціація CompactFlash. У міру розвитку технологій даний формат розвивався. Спочатку був випущений CompactFlash Type II (місткість до 320 Мбайт, швидкість читання до 1,5 Мбайт/с, запису — 3 Мбайт/с), потім CompactFlash 2.0 або CF+ (швидкість читання досягла 8 Мбайт/с, запису — 6,6 Мбайт/с) і в кінці 2004 року з'явилася третя версія стандарту (підтримує режими UDMA33 і UDMA66, швидкість передачі даних збільшена до 66 Мбайт/с).

У 2007 році максимальна місткість накопичувачів з інтерфейсом CompactFlash досягла 32 Гбайт, у 2008 році — 100 Гбайт.

Розміри карт CompactFlash — 42 мм на 36 мм, товщина — 3,3 мм, CompactFlash Type II — 5 мм. Карти CompactFlash Type I можуть вставлятися в слоти обох типорозмірів, CompactFlash Type II — тільки в слот для CompactFlash Type II. CompactFlash обох типорозмірів має 50-контактні розніми.

Стандарт

1 GB CF-карта, вставлена в фотокамеру Nikon D200 DSLR

CompactFlash описаний в CF+ and CompactFlash Specification Revision 3.0 (від 23 грудня 2004 року).

Стандарт специфікує:

  • розміри і механічні властивості пристроїв CompactFlash, а також типи вживаних рознімів;
  • електричний інтерфейс (сигнали шини, цикли шини, а також цокольовка рознімів);
  • метаформат;
  • програмну модель пристроїв CompactFlash;
  • адаптери для підключення пристроїв CompactFlash до шини PCMCIA.

Відповідно до стандарту, інтерфейс накопичувачів CompactFlash електрично сумісний з інтерфейсом IDE.

Secure Digital

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/2/24/SD_card.jpg/220px-SD_card.jpg

SD-карта

Модифікації SD-карт

Secure Digital Memory Card (SD) — портативна флеш-карта пам'яті, використовується в цифрових фотоапаратах, мобільних телефонахплеєрах тощо. Розроблена в 2001 році фірмою «SanDisk» на основі Multimedia Card (MMC). Оригінальний розмір — 24x32x2,1 мм, пізніше з'явилися числені модифікації в бік мінітюарізації.

Карта забезпечена власним контроллером і спеціальною областю, здатною, на відміну від MMC, записувати інформацію так, щоб було заборонено незаконне читання інформації відповідно до вимог «Secure Digital Music Initiative», що і було закріплено в назві — «Secure Digital». SD використовує спеціальний протокол запису, який недоступний звичайним користувачам.

В більшості випадків SD можна замінити MMC-картою. Заміна у зворотному напрямі зазвичай неможлива, оскільки SD товстіша і може просто не увійти до слота для MMC.

Обсяг пам'яті може бути:

  • Для стандарту SD 1.0 від 8 Мб до 2 Гб
  • Для стандарту SD 1.1 можливий розмір до 4 Гб
  • Стандарт SDHC дозволяє місткість до 64 Гб.

Швидкість обміну SD карт, як і у випадку з CD-ROM задається числом-множником. 1X = 150 Кб/с. Прості карти мають швидкість 6x (900 Кб/с), найновіші, — 150X (22500 Кб/с).

 

MicroSD та MiniSD

Для мініатюрних приладів розроблені miniSD розміром 20x21,5x1,4 мм і найменша зі всіх карт — MicroSD (раніше відома як TransFlash) розміром 11x15x1 мм. Карти MiniSD і MicroSD мають адаптери, за допомогою яких їх можна вставляти в будь-який слот для звичайної SD-карти.

Карти пам'яті стандарту MicroSD призначені для використання в мобільних телефонах (набір функцій яких включає цифрову фотозйомку, відтворення MP3-файлів, відео-ігри, органайзер), камкодерах і т. д. За дизайном і функціями карти пам'яті MicroSD схожі на звичайні SIM-картами, проте перевершують їх у ємності та швидкості передачі даних. Створення карт пам'яті невеликих розмірів (11х15х1мм) стало можливим завдяки використанню чипів MLC і останнім розробкам SanDisk в області упаковки мікросхем і технологій виробництва контролерів.

SDHC

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/a/ac/SDHC_memory_card_-_8GB.jpeg/220px-SDHC_memory_card_-_8GB.jpegКарта SDHC Class 6

SDHC — Secure Digital High Capacity — змінна карта флеш-пам'яті Secure Digital високої місткості, що задовольняє специфікації SDA 2.00, введеною SD Card Association (SDA), що об'єднує близько 500 виробників карт флеш-пам'яті. SDHC став розвитком популярного формату SD (Secure Digital), успадкувавши більшість його характеристик.

Максимальний обсяг карт SDHC збільшений до 64 Гб. Карти цього типу використовують файлову систему FAT32 (для SD використовувалася FAT16/12).

Карти SDHC не сумісні з читачами карт і іншими пристроями, що працювали з SD-картами. А ось пристрої, здатні працювати з SDHC-картами, підтримують також і SD-карти.

 

SD Speed Class

SD Card Association ввела також класифікацію швидкісних характеристик карт і пристроїв для роботи з ними, так званий SD Speed Class. Спочатку визначено три варіанти: SD Class 2 (швидкість запису від 2 Мб/с), SD Class 4 (швидкість запису від 4 Мб/с), SD Class 6 (швидкість запису від 6 Мб/с).

 

SDIO

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/04/HP_PhotoSmart_SDIO_Kamera.jpg/220px-HP_PhotoSmart_SDIO_Kamera.jpgКамера з інтерфейсом SDIO може бути підключена до деяких пристроїв HP iPAQ

SDIO означає Secure Digital ввід-вивід.

Роз'єм SD насправді може бути використаний не тільки для флеш-карт. Пристрої, що підтримують SDIO (зазвичай це кишенькові персональні комп'ютери (КПК) (ручні комп'ютери) як Palm Treo, але також зустрічається в малих ноутбуках і мобільних телефонах) можуть застосовувати малі прилади, спроектовані для форм фактору SD, це можуть бути GPS-приймачіWi-Fi чи Bluetooth адаптери, модемиEthernet адаптери, зчитувачі штрих-коду, адаптери IrDA, FM-радіо чи TV тюнери, RFID зчитувачі, цифрові камери, або інші накопичувачі даних такі як жорсткі диски.

Серед запропонованих, але поки не реалізованих розширень — послідовні адаптериRS-232, сканери відбитків пальців, адаптери з SDIO на USB (щоб дозволити пристроям з інтерфейсом SDIO використовувати USB периферію та з'єднуватися з ПК), зчитувачі магнітних смуг, комбіновані трансивери Bluetooth/Wi-Fi/GPS, стільникові модеми (PCS, CDPD, GSM тощо), та адаптери APRS/TNC.

SDIO-карти повністю сумісні з контролерами карт пам'яті SD (включаючи механіку, живлення, електрику, сигнали і софт). Коли SDIO-карта вставляється в не-SDIO адаптер, він не стане причиною фізичного пошкодження чи виходу з ладу ані пристрою, ані контролера. Топологія шини SPI є обов'язковою для SDIO, але не для пам'яті SD. Більшість команд SD-пам'яті не підтримується SDIO. SDIO-карти можуть містити 8 окремих логічних карт, хоча наразі для більшості це функції пам'яті та вводу-виводу. Слоти SD приймають лише SD-карти. Слоти SDIO приймають SD-карти та SDIO-карти.

 

Embedded SD

Консорціум SD Card Association у вересні 2008 оголосив про розробку нового формату цифрових карт пам'яті Embedded SD. Карти пам'яті Embedded SD вбудовуватимуться в портативну цифрову техніку і стільникові телефони безпосередньо їхніми виробниками, позбавляючи користувача від необхідності докуповувати карту пам'яті відразу ж після придбання пристрою. Карти пам'яті Embedded SD матимуть максимальний розмір 32 ГБ. Таким чином, завдяки тому, що існуючий стандарт SDHC також підтримує 32 ГБ, користувачі зможуть збільшувати ємність пам'яті своїх портативних пристроїв до 64 ГБ. Специфікація Embedded SD буде завершена в листопаді 2008 р. Вона включить опис фізичних і електричних параметрів слотів для розміщення карт усередині пристроїв. Стандарт буде повністю сумісний з поточним стандартом SDHC.

 

MultiMediaCard

MultiMedia Card 32MB

MultiMediaCard (MMC) — портативна флеш-карта пам'яті, використовується в цифрових фотоапаратах, мобільних телефонах тощо.

Існує також Micro Memory Card (MMC), конструктивно ідентична карті Multimedia Card, проте вона відрізняється по логічній розмітці і призначена виключно для використання в ПЛК SIMATIC S7 фірми Siemens AG.

Загалом, існує 4 модифікації карт пам'яті MultiMedia: MMC, RS-MMC, MMCmobile і MMCmicro.

Розроблена в 1997 компаніями Siemens AG і SanDisk. Розмір 24×32×1,5 мм.

З 2004 року випускається також в зменшеному корпусі 24×18×1,5 мм — RS-MMC (англ.Reduced size MMC). За допомогою простого механічного адаптера карти RS-MMC можна використовувати з устаткуванням, розрахованим на «повнорозмірні» MMC. Випускаються також Dual Voltage Reduced Size MMC (MMCmobile), які можуть працювати не тільки на стандартній напрузі живлення 3 В, але і на 1,8 В.

MMC здебільшого сумісна з розробленою трохи пізніше SD-картою і може використовуватися замість SD. У зворотному напрямі заміна найчастіше неможлива, оскільки SD-карти товстіші за MMC і просто механічно можуть не увійти до слота для MMC-карти. MMC підтримує відносно простій відкритий протокол передачі даних SPI.

Також існують стандарти MMC+ (висока швидкість передачі даних і підтримка 8-бітової шини даних (У SD і MMC використовуються 4-х бітова шина даних), для чого була додана додаткова група контактів. (Відповідно в пристроях без повної підтримки MMC+ ця карта працює як стандартна MMC). MMC+ повністю сумісні з SD/MMC пристроями) і MMCmicro (розміром 12 x 14 x 1.1 мм).

 

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/0/09/Memory_stick.gif/150px-Memory_stick.gifMemory Stick

Карта Memory Stick спереду і ззаду

Memory Stick — носій інформації на основі технології флеш-пам'яті, представлений корпорацією Sony в жовтні 1998 року. Модулі пам'яті Memory Stick використовуються увідеокамерахцифрових фотоапаратахперсональних комп'ютерахпринтерах і інших електронних пристроях різних фірм (переважно самої компанії Sony). Існують декілька різновидів модулів пам'яті Memory stick, це Memory Stick, Memory Stick Pro, Memory Stick Duo, Memory Stick M2. У грудні 2006 Sony представила Memory Stick PRO-HG, високошвидкісний варіант MS PRO для використання в камерах з високим дозволенням.

Всі вони розрізняються форм-фактором (розмірами), проте, існують спеціальні перехідники (адаптери) для підключення модулів одного виду в слот іншого виду.

Історія

Оригінальні карти пам'яті були доступні в розмірі до 128 Мб, а в деяких підверсіях, Memory Stick Select, застосовувалися два банки по 128 Мб на одній карті. Але одразу після представлення виявилося, що флеш-карти поступаються конкуруючим стандартам в місткості та швидкості. Компанія Sony була змушена на ходу перебудовуватися, додаючі нові несумісні форм-фактори для того, щоб відповідати вимогам часу. Незважаючи на пропаганду, Memory Stick фактично не був прийнятий іншими виробниками портативних пристроїв. Але гігант споживчої електроніки Sony має власну широку номенклатуру товарів, і слоти Memory Stick з'явилися де тільки можна в продукції Sony — від ноутбуків до мишей.

8-гігабайтні карти були представлені в 2006 році на виставці «Consumer Electronics Show» в Лас-Вегасі, і, за словами представників Sony, максимальний потенціал Memory Stick PRO становить 32 Гб (карта з таким обсягом буде доступна в 2009 році).

10 січня 2008 року компанія «Sony» анонсувала нову картку під лейблом «Memory Stick PRO DUO Mark 2», обсяг якої становить 16 Гб (реальний обсяг після форматування — 14,9 Гб).

 

XD-Picture Card

Fujifilm xD-Picture Card 16 MB

xD-Picture Card — формат карт флеш-пам'яті, був представлений в четвертому кварталі2002 року і швидко набув популярності завдяки численності моделей цифрових камерOlympusFuji і інших, що використовують цей формат. Корпорації Toshiba і Samsung Electronics займаються виробництвом карт пам'яті для Olympus і Fujifilm. Карти пам'яті xD також випускають інші бренди, такі як KodakSanDisk і Lexar. На 2008 рік максимальний обсяг карт пам'яті xD — 2 GB. Розміри карти xD 20 мм × 25 мм × 1.78 мм, вага — 2,8 гр.

Основна відмінність xD від більшості інших карт пам'яті — це відсутність контролера на самій карті. З цієї причини карти xD мають маленький розмір і невисокі швидкісні показники. Основними апологетами цього стандарту є компанії Olympus і Fuji, що застосовують ці карти в своїх цифрових фотоапаратах. Особливих переваг перед поширенішими картами SD (Secure Digital), у них немає. Вартість xD-карт в середньому удвічі більше вартості SD-карт одного і того ж обсягу.

Типи M і H карт пам'яті xD Picture Card

Оригінальні карти пам'яті xD Picture Card були доступні в обсязі від 16 MB до 512 MB. Карти пам'яті типа M, випущені в лютому 2005 року, використовують MLC (Multi Level Cell) архітектуру, щоб досягти теоретичного максимуму в 8 GB. Карти пам'яті типа M доступні в обсязі від 256 MB до 2 GB, проте карти пам'яті типа M страждають від меншої швидкості читання-запису, чим оригінальні карти.

Карти пам'яті типа H, вперше випущені в 2005 році, пропонують вищі швидкості читання/запису, чим карти пам'яті типу М (теоретично швидше в 3 рази). Зараз карти пам'яті типа H доступні в обсязі від 256 Мбайт до 2 Гбайт. Olympus стверджує, що їхні xD карти типа H підтримують спеціальні ефекти картинок, які можна використовувати в деяких камерах Olympus. Також карти пам'яті типа H потрібні в останніх моделях, щоб записувати відео в роздільності 640х480 з частотою зміни кадрів 30 кадрів/сек.

Через зміни в архітектурі зберігання інформації, нові карти пам'яті типа M і H можуть бути не сумісними із старішими камерами (особливо при записі відео). Нові карти пам'яті також не сумісні з деякими читачами карт.

Швидкість запису звичайних xD карт пам'яті обсягом від 64 MB до 512 MB становить близько 3 MB/с і близько 5 MB/с — швидкість читання. Швидкість запису xD карт пам'яті типа M становить близько 2.5 MB/с і близько 4 MB/с — швидкість читання. Швидкість запису xD карт пам'яті типа H становить близько 4 MB/с і близько 5 MB/с — швидкість читання.

 

Теоретична швидкість передачі

Світлини та відео можуть бути перенесені з XD карти цифрової камери на персональний комп'ютер або підключенням камери до ПК (через USB-кабель) чи IEEE 1394, або потрібно видалити карту з камери і вставити її до кард-рідеру. В обох випадках комп'ютер бачить карту, як запам'ятовуючий пристрій, що містить файли зображень, хоча програмне забезпечення може змінити це представлення. Кард-рідери можуть бути інтегровані в комп'ютер або підключені через кабель. Адаптери можуть дозволити підключити XD Picture Card до інших зчитувачів (а в деяких випадках до інших камер), таких як PC Card, паралельний порт (англ. parallel port), CompactFlash і SmartMedia.

 

SmartMedia — портативна флеш-карта пам'яті, створена компанією Toshiba, і випущена на ринок в 1995 році — щоб скласти конкуренцію таким форматам, якMiniCardCompactFlash, і РС Card. Спочатку, SmartMedia називалася Solid State Floppy Disk Card (SSFDC) і проголошувалася спадкоємцем Floppy-дисків.

Карта SmartMedia складається з одного чіпа NAND EEPROM, усередині тонкого пластикового корпусу(хоча деякі карти великого обсягу складаються з кількох зв'язаних чіпів). Вона була однією з найменших і найтонших (0.76 мм) з перших карт пам'яті, і при цьому залишалася одною з найдешевших. У карті відсутній контролер пам'яті — ради зниження ціни. Ця особливість перетворилася на недолік, бо деякі старі пристрої потрібно було перепрошивать для підтримки карт більшої місткості.

Зазвичай, карти SmartMedia використовувалися для зберігання інформації на портативних пристроях — з можливістю швидкої зміни і доступу з Персонального Комп'ютера. Існували спеціальні SmartMedia читачі, але сьогодні їх змінили мультиформатні читачі карт. Сьогодні ними оснащуються багато ноутбуків і нові персональні комп'ютери.

Карти SmartMedia знайшли широке розповсюдження в цифрових камерах, досягнувши піку в 2001 році, коли половина ринку була за SmartMedia. Основну підтримку формат знайшов в компаніях Fuji і Olympus. Проте у формату починали з'являтися проблеми. По-перше, максимальний обсяг карти був обмежений 128 Мб. По-друге, камери досягали розміру, для якого карти SmartMedia виявлялися дуже великими. Сильним ударом був перехід компанії Olympus на карти Secure Digital. Потім формат залишився без підтримки — Fuji і Olympus перейшли на xD-Picture Card. У інших сферах формат не був такий популярний.

Карти SmartMedia місткістю понад 128 Мб ніколи не випускалися, а деякі старі пристрої не підтримували карти, обсягом більше 32 Мб без перепрошивки (а деякі — взагалі не підтримували). Були, проте, чутки про підготовку карти обсягом 256 Мб. На цю карту були випущені технічні специфікації, а подекуди її навіть рекламували.

Toshiba і Samsung досі виробляють карти SmartMedia (до 128 Мб) для використання в існуючих пристроях. Також ці карти пропонують і інші виробники пам'яті, наприклад Lexar і Sandisk. Перевага, якою досі володіє SmartMedia над деякими типами пам'яті, — це можливість використання карт будь-якого обсягу в звичайному floppy-дисководі, за допомогою адаптера FlashPath.

Є дві версії карт SmartMedia — 5 V і 3.3 V (іноді позначається 3 V), названі по робочій напрузі. Корпус у них практично ідентичний. Єдина відмінність — положення «зрізаного» куточка.

Існує зовнішній адаптер, що дозволяє використовувати карти xD-Picture card в рознімі для SmartMedia, але він не входить повністю в слот SM. Існує обмеження на обсяг вживаної xD карти (128, іноді — 256 Мб), а також можуть бути обмеження і в роботі читаючого пристрою.

Специфікація

Розміри карти SmartMedia

http://upload.wikimedia.org/wikipedia/commons/thumb/1/1b/Smartmedia.svg/220px-Smartmedia.svg.png

  • Вага: 2 г
  • Розмір: 45.0 × 37.0 × 0.76 мм
  • Місткість: 2, 4, 8, 16, 32, 64, 128 MB
  • Плоский контактний майданчик — 22 контакти
  • 8-бітовий інтерфейс вводу/виводу (в деяких випадках — 16-бітовий)
  • Швидкість передачі даних: 2MB/с
  • 1,000,000 циклів читання/запису
  • збереження інформації — 10 років без електропостачання
  • металева наклейка для захисту від запису
  • Сумісна з PCMCIA за допомогою адаптера
  • Сумісна з картами CompactFlash Type II за допомогою адаптера

Сумісна з 3.5" дисководом за допомогою адаптера FlashPath